Лут М.В., учитель англійської мови Новостародубської ЗШІ-ІІІ ст.

Використання інтерактивних  технологій на уроках англійської мови у початкових класах 

У даній статті розглядаються особливості застосування інтерактивних методів навчання (кооперативно-групового та ситуативного моделювання) на уроках англійської мови у початковій школі, приводяться їх приклади та аналізуються способи їх проведення.

УДК 811.161.2 : 37.034                         Лут М. В.

                                                                 Новостародубська ЗШ І-ІІІ ст.

ВИКОРИСТАННЯ  ІНТЕРАКТИВНИХ  ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

У даній статті розглядаються особливості застосування інтерактивних методів навчання (кооперативно-групового та ситуативного моделювання) на уроках англійської мови у початковій школі, приводяться їх приклади та аналізуються способи їх проведення.

Ключові слова: інтерактивне навчання, технологія кооперативно-групового навчання, технологія ситуативного моделювання, англійська мова, початкова школа.

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст. зазначено, що «пріоритетним напрямком у розвитку освіти є підготовка людей високої освіченості, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження наукоємних та інформаційних технологій» [9].Тобто сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер соціально і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який би відповідав міжнародним стандартам. Початкова школа відіграє вирішальну роль у розвитку особистості. Вона має бути не підготовкою до життя, а самим життям. Досягнути цього можна, як зазначають науковці
(Г. Карнаух, О. Комар, О. Савченко та ін..), створюючи інтерактивне навчальне середовище, використовуючи парні, групові, колективні форми діяльності [ 3,
c. 5-6]. Сьогодення потребує розвитку та впровадження методів навчання для формування активної особистості, здатної до творчої, науково-пошукової діяльності.

Залежно від участі учнів к навчальній діяльності виділяють активну і пасивну моделі навчання. О. Пометун справедливо зазначає, що термін «пасивна» форма навчання є умовним, оскільки будь-яке навчання обов’язково передбачає певний рівень пізнавальної діяльності. У такій класифікації через термін «пасивність» позначають низький рівень активності тих, хто вчиться, і розуміють переважно репродуктивну форму навчальної діяльності й майже повну відсутність самостійності у процесі навчання [12, с.120].

Активна модель навчання передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійну діяльність учнів. При цьому молодший школяр є суб’єктом навчання, працює творчо та вступає в діалог із учителем. Використовують, як правило, такі методи: самостійна робота; проблемні й творчі задачі; діалог між учителем та учнем і навпаки.

Слово інтерактив українська мова запозичила з англійської «interact», де «inter» – взаємний і «act» - діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання, за визначенням академіка О.Савченко, - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкурентну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [13].

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємонавчання, де й учень, й учитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який ніколи не «замикає» навчальний процес на собі. Головним у процесі навчання є зв’язки між учнями, їх взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання. Учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання та за моральні якості, які формуються в навчально-виховному процесі.

Отже, на сьогодні одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження разом із традиційними методами навчання інноваційних освітніх технологій та інтерактивних технологій навчання, які активізують процес особистісно-зорієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим. Аналізуючи психолого-педагогічну літературу ми переконалися, що інтерактивні підходи до навчання не нові для української школи. Вони використовувалися ще в перші десятиліття минулого століття й були поширені в педагогіці та практиці української та світової шкіл. За радянських часів в Україні з метою поліпшення результативності навчального процесу значна увага приділялась розробці нових типів уроків, удосконаленню їх структури та основних елементів такої структури.

Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало непогані результати. Так, у школі, організованій А. Рівіним у 1918 році, учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоювали програму 3-4 років навчання.

Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80-х років XX ст. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.), у теорії розвивального навчання.

Наприкінці XX ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи [10, с.154].

В останні роки в нашій школі стали широко використовувати їх при викладанні різноманітних предметів.

Усе викладене вище зовсім не означає, що на уроках потрібно використовувати лише інтерактивне навчання. Для навчання важливі всі рівні пізнання й усі види методик.

Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації і зорієнтована на рівні «знання» й «розуміння». Це змушує педагога до використання переважно пасивного навчання.

Були часи, коли вчитель мав можливість передати своєму учню весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета тоді використання пасивних методик було виправдане. У сучасному світі неможливо одній людині знати все навіть в окремій галузі знання. Учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї й концепції, вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її і застосовувати за конкретних умов. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 80-і роки XX ст., засвідчують, що інтерактивне навчання дає можливість збільшити відсоток засвоєння матеріалу, впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику).

Найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а найбільших за умов інтерактивного (дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших або негайне застосування знань – 90%). Це, ясна річ, середньостатистичні дані, а й у конкретних випадках результати можуть різнитися, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог

Не менш важливим є висновок дослідників О.Пометун та Л.Пироженко про те, що інтерактивне навчання є сукупністю технологій. Автори розподіляють інтерактивні технології на чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

-                    інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою);

-                    інтерактивні технології колективно-групового навчання — технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу;

-                    технології ситуативного моделювання — побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються;

-                    технології опрацювання дискусійних питань — широке публічне обговорення якогось суперечливого питання [12, с.26].

«Суть інтерактивного навчання, – стверджують Н. Побіченко та
Г. Коберник, – полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів [11, с.8].Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню  цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії і співробітництва.

До основних переваг інтерактивних технологій навчання необхідно віднести:

1.                Вчитель отримує можливість диференційованованого підходу учнів із спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними.

2.                Змінюється роль учнів: вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння і навички, організаційні здібності.

3.                Основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого учня (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінка) до внутрішньої (потреба знань).

4.                Значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на вирішення проблем з дисципліною, педагог сильніше розкривається перед учнями як лідер, організатор.

Основні недоліки інтерактивних технологій слід відзначити:

1.                Важко налагодити взаємонавчання як постійно діючий механізм.

2.                Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедурі.

3.                Викладач має менший контроль над обсягом і глибиноювивчення, часом і ходом навчання.

4.                Результати роботи учнів менше передбачувані.

5.                Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.

6.                Практично відсутні методичні розробки та література з технологій.

7.                За невдалого навчання необхідно перенавчати учня та школяра-вчителя, що потребує додаткового часу.

Розглянемо деякі із технологій інтерактивного навчання та їх використання на уроках англійської мови.

Інтерактивні технології кооперативно-групового навчання. Дослідники до цієї групи відносять такі технології:

«Мікрофон». Надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

«Незакінчені речення». Часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.

«Мозковий штурм». Широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Технологія спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета – зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

«Навчаючи – учусь». Використовується при вивчені блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

«Ажурна пилка». Використовується для створення на уроці ситуацій, які дають змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу.

«Аналіз ситуації». Зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватися учнями індивідуально, в парах, в групах. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення;

«Дерево рішень». Допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

Інтерактивні технології можна успішно використовувати в початкових класах з різних навчальних предметів. На уроці англійської мови також можна використовувати вище названі технології. Наприклад, технологію «мікрофон» можна використовувати для актуалізації опорних знань та під час узагальнення вивчених тем. Учитель дає учням мікрофон або якийсь предмет (ручку, олівець), який є уявним мікрофоном, пропонує почергово говорити слова, які вони вивчили з даної теми.  Говорити може тільки той, хто одержав мікрофон. Відповіді учнів записуються на дошці. Після цього вчитель переходить до викладу нової теми. Перевагою є те, що учнів непотрібно ділити на окремі групи і діти мають змогу висловити власну думку. Таким чином це сприятиме кращому запам’ятовуванню.

«Незакінчені речення». Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись, учитель формулює незакінчене речення й пропонує учням закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули.  Наприклад, при вивченні в 2 класі дієслова «саn» (можу), вчитель говорить «I can …» (я можу…), «Dogcan…», а учень сам доповнює речення. Таким чином, при багаторазовому повторенні діти запам’ятовують граматичну структуру (I can…, I havegot…, Shehasgot…, Thisis a/an …, Thatis …,Theseare…, Thoseare… і т.д.), а також перекладають саме речення, щоб зрозуміти зміст і добирають потрібні слова або словосполучення для продовження речення.

«Навчаючи – вчуся». Сутність технології полягає в тому, що учитель готує картки з текстом, що стосуються теми уроку, по одній для кожного учня. Наприклад, при вивченні теми «Природа» в 2 класі вчитель розробляє на картках невеликі тексти з описами тварин.

Приклад картки. I havegot a dog. HisnameisSharik. Heisverybigandheisbrown. Helikeschildren. Mydoglikestoplayverymuch. Herunswithmeandwithcats. Heeatsmeat. I likemypet.

Вчитель роздає подібні картки по одній кожному. Впродовж кількох хвилин учні читають інформацію. Далі їм пропонується ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Учень може одночасно говорити лише з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом, і самому отримати інформацію від іншого учня. У відведений час варто забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших для отримання якомога повнішої інформації. Після того як учні завершать цю вправу, вчитель пропонує їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Отже, при такому виді роботи учні працюють самостійно, зі словником, перекладають тексти, а також вчаться спілкуватися, переказувати прочитане.

До інтерактивних технологій ситуативного моделювання належать: імітація, рольова гра, драматизація. Варто зауважити, що в західній дидактиці поступово відмовляються від терміну "гра", що асоціюється з розвагами, а вживають терміни "симуляція", "імітація" тощо. "Дітей треба вчити не граючи, а серйозно, з почуттям відповідальності. Учитель має так добре і мистецьки виконувати роль, щоб діти забули про свою потребу в грі", – говорив
Ш. Амонашвілі [1].

Учасникам навчального процесу за ігровою моделлю надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними «правилами гри». Вчитель виступає і як інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), і як суддя-рефері (коректування і поради з розподілу ролей), і як тренер (підказки учням для прискорення гри), головуючий, ведучий

Американський психолог Д. Мід побачив у грі узагальнену модель формування того, що психологи називають «самостійністю» людини. Гра - це сфера самовираження, самовизначення, самоперевірки, самоздійснення. Науковець розглядає гру як ситуативно-варіативну вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах, максимально наближених до реально-мовного спілкування з властивими йому ознаками – емоційністю, цілеспрямованістю, мовного впливу [7].

Ігри сприяють виконанню наступних методичних завдань: створення психологічної готовності дітей до мовного спілкування; забезпечення природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу; тренування учнів у виборі потрібного мовного варіанта.

Ігрова форма роботи, що проводиться у класі, може викликати інтерес учнів до іноземної мови, сприятиме активізації їх розумової діяльності, а також розвитку мовної діяльності. Наприклад, для роботи з учнями молодших класів поряд із звичайним алфавітом можна помістити на пересувному стенді таблицю з літерами, розташованими не в алфавітному порядку, а врозкид, і запропонувати учням вимовляти їх у правильній послідовності.

Використання інтерактивних технологій ситуативного моделювання на уроці іноземної мови сприяє оволодінню мовою в цікавій формі, розвиває пам’ять, увагу, кмітливість, підтримує інтерес до іноземної мови, їх можна і потрібно використовувати також для зняття напруги, монотонності, при відпрацюванні мовного матеріалу, при активізації мовної діяльності. Звичайно ж, при цьому потрібно враховувати, що кожний віковий період характеризується своїм типом провідної діяльності. Ігри краще всього використовувати в середині або в кінці уроку, з тим, щоб зняти напругу. Важливо, щоб робота з іграми приносила позитивні емоції і користь, і крімтого, служила дієвим стимулом в ситуації, коли інтерес або мотивація дітей до вивчення іноземної мови починає слабшати.

Наведемо приклади технології ситуативного моделювання, які використовують на уроках англійської мови у початкових класах.

Гра «Чиє сонечко яскравіше?». Клас ділиться на дві команди. Капітани команд виходять до дошки, на якій намальовані два кола наприклад, у одному колі намальований кіт, а у іншому пес. Діти описують цих тварин: catissmallandgray, helikesmilkandfish; dogisbigandwhite, helikestoplay. Кожне правильно сказане речення – це один промінчик до кола і один бал. Перемагає той капітан, чиє сонечко буде мати більше промінчиків, тобто більше балів.

Гра «Збери портфель». У грі бере участь весь клас. Учні виходять до дошки за бажанням. Учитель: «Допоможемо Буратіно зібратися в школу!». Учень бере предмети, які знаходяться на столі, складає їх у портфель, називаючи кожний предмет англійською:

Thisis a book. Thisis a pen (pencil, pencil-box).

Надалі учень коротко описує предмет, який він бере:

Thisis a book. ThisisanEnglishbook. Thisis a verynicebook

Thispenisred / small / good.

Загадки про тварин. Учитель читає учням загадки, учні мають їх відгадувати. За кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал. Наприклад:

-                     Itis a domesticanimal. Itlikesfish (a cat).

-                     Itis a wildanimal. Itlikesbananas (a monkey).

-                     Itisverybigandgrey (anelephant).

-                     Thisanimallikesgrass. Itis a domesticanimal. Itgivesusmilk (a cow).

Отже, інтерактивне навчання, безперечно, - цікавий, творчий і перспективний напрямок педагогіки, який сприяє створенню ситуацій психологічної єдності в класі, значною мірою підвищує ефективність навчального процесу, сприяє високому інтелектуальному розвитку учнів, забезпечує оволодіння навичками саморозвитку особистості, можливістю думати, творити. Є всі підстави передбачати, що інтерактивне навчання як форма освітнього процесу дійсно здатна стати тим фактором, який оптимізує сутність і структуру педагогічної взаємодії. Використання інтерактивного навчання – це не самоціль, а лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, надає можливості реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.                Атаманюк Н.В. Технології ситуативного моделювання [Електроний ресурс] / Н.В. Атаманюк. – Режим доступу: http://atamanuk.at.ua/index/tekhnologiji_situativnogo_modeljuvannja/0-11(дата звернення: 30.01.2017).

2.                Змроць Г.М. Використання інтерактивних методів навчання на уроках англійської мови [Електроний ресурс] / Г.М. Змроцьhttp://newblogeducation.blogspot.com/2015/11/blog-post_4.html (дата звернення: 30.01.2017)

3.                Карнаух Г. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках / Г. Карнаух // Початкова школа. – 2008. - №11. – С.5-8.

4.                Комар О. Навчання школярів за інтерактивними методами /
О. Комар // Рідна школа. – 2006. – №5. – С. 57-60.

5.                Коптелова И.Е. – Игрысо словами // Иностранныеязыки в школе. – 2003. № 1 – С.54-56.

6.                Логачевська С. Диференціація – одна із форм інтерактивного навчання молодших школярів / С. Логачевська // Початкова школа. – 2006. – №10 – С. 18-23.

7.                Мид Д. Культура и мир детства / Д. Мид. – М.: Наука, 1988. -429с.

8.                Нісімчук А.С. Сучасні педагогічні технології / А.С. Нісімчук,
О.С. Падалка, О.Т.Шпак. – К., 2000. – С.157

9.                Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. – К: «Шкільний світ», 2001. – 16с.

10.           Пєхота О.М. Освітні технології: навч. метод. посіб. / О.М. Пєхота О.М., Кіктенко А.З., Любарська О.М. та ін.; за заг. ред. О.М. Пєхоти. –
К.: А.С.К., 2001. – 234с.

11.           Побірченко Н. інтерактивне навчання в системі освітніх технологій / Н. Побірченко, Г. Коберник // Початкова школа. – 2004. - №10. – С.8-10.

12.           Пометун О.І. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика / О.І.Пометун, Л.В.Пироженко. – К.: А.С.К., 2004. – 192с.

13.           Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти / О.Я.Савченко. – К.: Грамота, 2012. – 504 с.